By 
Назар Товстолік із села Заболотне Крижопільської територіальної громади — чи не наймолодший фермер у нашій державі. Принаймні так йому сказали посадовці з Мінагрополітики на виставці «Агро-2021» у Києві під час зустрічі з фермерами.
Його називають Назар-господар, з наголосом на останньому складі. 18-річний хлопець вирощує і продає саджанці дерев, кущів, ягід. Домовляється зі старенькими людьми про оренду їхніх городів. У них бракує сил обробляти, а він готовий платити за користування землею. Нині має чотири такі ділянки. Чому не боїться конкурентів у поширеному виді бізнесу? Де відкрив свій магазин? Коли і на чому заробив перші гроші? Чим ще приємно вразив цей працьовитий хлопець?
У п’ять років уже пас телят
Каже, це правда. Літо провів на пасовищі разом з трохи старшою дівчинкою. Коли виповнилося 12, ростив курчат. У них вдома був маленький інкубатор і він тоді захопився цією справою. Продавав сусідам, односельцям.
Після закінчення сьомого класу влаштувався пастухом у місцевому профтехучилищі. Заклад має свою ферму. За зароблені гроші купив мобільний телефон. Йому так сподобалося доглядати корів, що восени не хотів йти в школу. Три роки тому взявся за розмноження саджанців. Перші дерева посадив на присадибній ділянці. Каже, спочатку мама це робила. Тепер вона на заробітках у Польщі. Назар продовжив справу. Та ще й як!
Мама поїхала разом зі старшою донькою. Син залишився вдома разом з молодшою сестрою Вікторією, вона навчається у дев’ятому класі місцевої школи. Всі разом збирають гроші, аби хату утеплити, веранду добудувати.
Уже спорудили літню кухню. У ній Назар встановив стелажі, обладнав робочі місця для пакування посилок з саджанцями. Один він не справляється з такою роботою. У пік сезону протягом тижня відправляють до ста посилок.
Раніше таку кількість пакували за місяць. Відвозить у Крижопіль на «Нову пошту». Де бере транспорт? Наймає. Власного автомобіля у нього немає. «Я ще тільки вчуся на курсах, щоб права отримати», — каже він.
Запрошує помічників на пакування посилок, викопувати саджанці.
Мати Назара переїхала в Заболотне з Одеської області. Тут хлопець народився. У них немає в селі родичів. Зате є гарна знайома їхньої сім’ї — колишня вчителька Ніна Марущак. Проживає неподалік від них.
“Ніна Василівна для нас з сестрою як друга мама, — розповідає Назар. — Ось закінчую готувати піцу, віднесу Ніні Василівні, пригощу її. Вона недавно перехворіла, їй ще важко поратися на кухні, а мені подобається готувати. Я ж ще навчаюся на кухара-кондитера в училищі в Комаргороді. Готувати для мене не проблема. Був би час…”
Невдовзі після нашої розмови Назар зателефонував, щоб повідомити, що відкрив магазин «Товари для саду». Йдеться про інтернет-магазин.
На додачу яблучко, чи груша і… записка
Найчастіше у Назара замовляють яблуні, груші, абрикоси; з кущів — малину, смородину; з ягід — полуницю; з квітів — троянди і лаванду. Яблунь у нього було 35 сортів. З них відібрав 20. Каже, це найкращі.
— Назаре, не боїшся конкуренції? — запитую у хлопця.
— Мені здається, я міг би продати будь-що, — розповідає він. — Якщо людина звертається до мене за одним чи двома саджанцями, повірте, купує більше. Розмовляю з кожним замовником, коли звертається особисто, чи спілкуюся в Інтернеті, розповідаю, як краще доглядати за деревами, кущами, ягодами, квітами. Я з людьми відвертий, до людей відкритий. Мені відповідають взаємністю. Мій козир — моя простота.
Довіряю людям. Можу відправити товар на дві-три тисячі гривень без передоплати. Бувало, що мене обдурювали, бо ж люди різні, але все одно більше вірю у порядність. Для себе зрозумів: багато значить спілкування.
У посилки юнак кладе яблуко, чи грушу того сорту саджанців, який замовили. Щоб могли спробувати на смак плоди. Додає ще й записки. У них декілька речень з побажанням мати гарний урожай, і порада: у разі необхідності, звертатися за консультацією. В кінці підпис «Назар-господар».
Хлопець неабияк пишається, що його дерева ростуть і в інших європейських країнах. Пояснює, що їх доставили туди українці, які проживають за кордоном.
Назар веде блог в Інстаграмі. Нині у нього понад десять тисяч підписників. І це за кілька місяців, відколи став блогером. Зараз серед них розігрує приз — поросятко.
Перший цвіт радить зірвати
Ось одна з порад Назара-господара своїм замовникам і не тільки їм.
“Якщо дворічні саджанці посадити навесні, то на осінь вони вже дають урожай, — розповідає Назар. — Здавалося б, як добре, що дерево так скоро почало давати плоди. Але я раджу своїм замовникам почекати”.
Нагадую, що за такий час воно ще добре не вкоренилося. Пропоную зірвати перший цвіт, аби не плодоносило. На наступний рік дерево віддячить сторицею за таку увагу.
Ще одна підказка, як краще вберегти коріння саджанців, аби не засихало. Для цього бере тирсу, змочує водою, кладе в неї корінь, а тоді обгортає харчовою плівкою. До речі, саме так упаковує саджанці у посилки на відправлення замовникам. У такому вигляді рослини зберігаються тривалий час. Тільки треба їх покласти у прохолодне місце.
Ці знання з Інтернету.
«Я ж самоук, — каже хлопець. — Кожну новинку перевіряю на практиці й тільки тоді поширюю серед людей». Зізнається, що не все вдається, що робив багато помилок. Проте бажання вирощувати саджанці не зникло.
Намагається не пропускати курси, тренінги, семінари, виставки. Вже консультує інших, його запрошують як експерта. У Києві на «Агро-2021» Назар був серед тих фермерів, які спілкувалися із заступником міністра агрополітики. Має фото на згадку. До речі, з ним також виявляють бажання сфотографуватися. Зазвичай кажуть: «О! Це Назар-господар! Можна з тобою сфотографуватися?». Посадовець з Мінагрополітики пообіцяв включити його у групу фермерів, які поїдуть на стажування у Францію. Чекає…
У планах — випускати одяг для садівників з маркою «Назар-господар».
На запитання, скільки серед помічників його ровесників, юнак каже: «Лише троє, одна з них — моя молодша сестра…». З ровесниками йому не дуже цікаво. «Вони мислять так, як я міркував у 14 чи 15 років, мовляв, подорослішаємо, заробимо гроші — відкриємо свій ресторан… — каже хлопець. — Тому маю справу переважно зі старшими людьми».
Comments