By 
Юлія Гаврилюк — засновниця волонтерського об’єднання “Степанівські бджілки”. До роботи волонтерка залучила кілька громад Вінницької області. Жінки готують особливі смаколики на передову, йдеться у матеріалі “Ранку Вдома“.
У грудні Юлія Гаврилюк втратила коханого чоловіка. Володимир боронив країну у найгарячіших точках. Останнім для воїна стало завдання в Донецькій області. Чоловік виконував обов’язки командира підрозділу і віддав своє життя, рятуючи побратимів.
Ще у 2014 році Володимир став добровольцем. Тоді подружжю довелося тікати з Ялти, де вони побудували сімейне гніздечко.
“Все було чудово, аж до анексії. Майдан, звісно, теж присутній в нашій історії. Чоловік їздив на Майдан, ходив на мирні мітинги в Криму. Ми з Ялти. Коли почалося АТО, чоловік пішов захищати Україну”, — пригадала волонтерка Юлія Гаврилюк.
Гаврилюки винайняли квартиру у Вінниці, а через рік після демобілізації Володимира почали зводити власну оселю у Вінницькій області. Чоловік став служити в поліції, а Юлія запустила бізнес з виготовлення смаколиків.
Тільки родині вдалося побудувати життя заново, як Росія зруйнувала його знов. В перші дні повномасштабного вторгнення Володимир без вагань взяв до рук зброю.
Поки чоловік захищав Україну на передовій, Юлія тримала тил. Жінка створила волонтерське об’єднання “Степанівської бджілки”. Вона об’єднала декілька громад Вінницької області, знайшла приміщення і почала готувати їжу для воїнів.
Попри неприйняття, відчай та страшенний біль через втрату чоловіка. Жінка знайшла в собі сили заради дітей та перемоги продовжувати допомагати ЗСУ. З самого ранку у волонтерському штабі кипить робота. Жінки готують тушковане м’ясо та складають посилки зі смаколиками.
“Колись я виготовляла горіхово-ягідні смаколики, тепер це українські “Бандерікерси”. Хочеться, щоб ці батончики давали сили нашим захисникам, дівчатам, які в окопах десь або на завданні на виїзді, і в них немає можливості мати повноцінний обід”, — пояснила Юлія Гаврилюк.
До “Степанівських бджілок” часто приїздить волонтер з міста Іллінці Сергій Шайгородський. Його син 19 років жив у Данії, але повернувся, щоб захищати рідну країну. Сам Сергій з березня 2022 року возить на фронт продукти. Зараз він зібрав харчі для хлопців, у яких нічого не залишилось після обстрілу позицій.
“Спочатку їздили часто, потім — рідше. А потім взагалі їздили на передову тільки тоді, коли хлопці дзвонили і просили про конкретну допомогу”, — пояснив волонтер Сергій Шайгородський.
Часті гості “Степанівських бджілок” і самі військові. Сергій Спусканюк у ЗСУ з 2014 року. Скоро його підрозділ вирушить на Бахмут.
“Сюди ми приїхали, щоб подякувати дівчатам за їхню нелегку працю, тому що вони допомагають і нашому підрозділу, і багатьом іншим підрозділам. Дуже корисні їхні маленькі пайки. Його кинув у “розгрузку” і вже знаєш, що вдень поїси”, — резюмував військовослужбовець Сергій Спусканюк.
Об’єднані спільною метою, “бджілки” з Вінниччини продовжують допомагати ЗСУ на шляху до перемоги над російськими окупантами.
Comments