Вінниччина музично-театральна: куди піти та що дивитися 16-22 березня?

Тижневий репертуар театру Садовського

      16 березня о 18.00 велику сцену Вінницького муздрамтеатру вкотре підкорюватимуть прославлені Свирид Петрович Голохвостий і Проня Прокопівна Сірко. Спільнота Садовського знову гратиме «За двома зайцями» Михайла Старицького (1839-1904) в чудовій інтерпретації режисера-постановника Тараса Мазура.

У текстах попередніх «афіш» я вже згадувала: вінницька постановка «За двома зайцями» вирізняється кардинально новим поглядом на класичний сюжет. Проня Прокопівна, на думку Тараса Мазура, постає жінкою з чітким усвідомленням власних прагнень, бажанням будь-що досягти заповітної мети. Офіційна вебсторінка театру Садовського навіть запевняє, мовляв, глядачі не побачать «ніяких асоціацій» із популярним фільмом. Звісно, запевнення сайту, з огляду на досвід попередніх вистав, звучить надто претензійно. Втім, якось же потрібно запрошувати глядачів на свої імпрези…

Спільнота Садовського наполягає на інноваційності вінницьких «двох зайців». До певної міри, режисура Тараса Мазура справді відрізняється від канонічного прочитання п’єси. Але ж повністю позбутися акторського спадку, жестів і міміки того самого «популярного фільму» 1961 року вкрай тяжко. Глядачам залишається тільки оцінити, наскільки вінничанам вдалося модернізувати улюблені багатьма поколіннями комедійно-драматичні образи.

М. П. Старицький залишається одним із найулюбленіших «сценаристів» і «драматургів» нашого муздрамтеатру. Водночас п’єса «За двома зайцями» написана та вперше поставлена на театральному майданчику ще 1883-го. Мало хто знає, але текст славнозвісного твору спершу містив два авторські прізвища – не лише Михайла Старицького, але й видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького (1838-1918)!

1875-го Іван Семенович написав п’ятидієву «міщанську комедію» під заголовком «На Кожум’яках». Перший варіант імені головного героя звучав тоді так: «Свирид Петрович Гострохвостий». Уся сюжетна лінія мало чим відрізнялася від подальшої переробки Старицького. Однак вибагливі глядачі чомусь не оцінили фантазію Нечуя-Левицького… У 1883-му Старицький попросив Нечуя-Левицького надати йому можливість доопрацювати первинний сюжет. Так і з’явився твір «За двома зайцями» (до речі, його доопрацювання вкрай мінімальне, стосувалося переважно імен дійових осіб, окремих незначних аспектів сюжету).

Перша публікація п’єси 1890 р. теж містила прізвища обох авторів. Із часом видавці доробку Старицького почали уникати заголовка з двома авторами, приписуючи всі заслуги виключно Михайлу Петровичу. Звісно, це породило непорозуміння поміж двома метрами української літератури. Впевнена: глядачам і читачам сучасної української драматургії слід повернути пам’ять про істинного творця сюжету. Дійсно, чому би вінницьким режисерам-постановникам не запропонувати власну адаптацію первинної п’єси Нечуя-Левицького?

16 березня глядачі матимуть змогу спостерігати захопливу гру народних артистів України – Валерія Прусса, Лідії Бєлозьорової; заслужених артистів України – Надії Кривцун (або Олени Пархоменко), Жанни Андрусишеної, Наталі Шолом, Надії Колесниченко, Максима Какарькіна. У головний ролях «засвітяться» Ольга Буга чи Анна Положенко («Проня Прокопівна») та Олексій Головач або Артур Константинов («Свирид Петрович»).

Ціна квитків варіюється в межах 150-300 грн.

      17 березня о 18.00 трупа театру Садовського знову «займатиме» велику сцену актуальною п’єсою із гострим політичним звучанням. Маю на увазі дводієву комедію «Потрібен брехун», поставлену народним артистом України Віталієм Селезньовим.

Комедійна драма «Потрібен брехун» написана ще в 1953 р. видатним грецьким публіцистом, літератором, журналістом Дімітрісом Псатасом. Погані знавці новогрецької мови транслітерують його ім’я на старий лад («Псафас»). На жаль, цієї прикрої помилки припускаються навіть укладачі театрального репертуару муздрамтеатру Садовського. У будь-якому разі, Дімітріс Псатас (1907-1979) народився ще за часів Османської імперії. Його батьківщина (місто Трапезунд) зазнало геноциду переважаючого грецького населення з боку войовничої турецької меншості під час Першої світової війни та після встановлення «Турецької республіки». Той трагічний період повного винищення чи вигнання автохтонної грецької більшості з багатьох районів Малої Азії греки досі іменують «малоазійською катастрофою». Побачивши безліч жахіть та військових злочинів, Псатас зумів втекти до Афін (1923). Після 1925-го року він розпочав кар’єру журналіста-газетяра. У різноманітних періодичних газетних виданнях Дімітріс пропрацював до самої смерті.

Вкрай успішними вважаються збірники фейлетонів, написані під час присутності Псатаса в залах судових засідань (талановитий журналіст і публіцист вів постійну «хроніку» судового життя Афін) – «Феміда в дусі» (1937) та «Феміда не в дусі» (1938). Збірка «Потрібен брехун» (1953) виявилася тільки прологом для чудових книг «Молоді фарисеї» (1954), «Дурень з половиною» (1955). До самої смерті автор п’єси залишався одним з ідейних натхненників, організаційних провідників «Спілки журналістів щоденних газет міста Афіни».

Прикметно: Псатас пережив украй складну молодість, бачив жахіття турецько-грецької різанини. Однак усе своє зріле життя журналіст присвятив написанню гуморесок, фейлетонів, «усмішок» (тут висловлююся лексикою Остапа Вишні, котрий і сам брав участь у громадянській війні, пізнавши згодом усі «тонкощі» перебування в сталінських таборах)… Для прикладу, п’єса «Потрібен брехун» розкриває морально-психологічну проблему політика-початківця, що вперше обійняв посаду парламентаря, але не володіє звичкою постійно брехати. Автор доводить: вся політична діяльність будується на омані та, найголовніше, самообмані її учасників.

Дімітріс Псатас – чудовий комедіограф. Вінницька постановка Псатасового програмного твору отримала ряд відзнак, ввійшла до переліку найкращих комедій фестивалю «Золоті оплески Буковини» (Чернівці, 2007).

Отож глядач спостерігатиме гру народних артистів України Валерія Прусса, Анатолія Вольського, а також заслужених артистів України – Надії Кривцун, Володимира Постнікова, Наталі Шолом, Любові Остапчук, Олени Пархоменко.

Ціна квитків – від 150 до 300 грн.

18 березня о 12.00 на великій сцені Вінницький муздрамтеатр ставитиме казку-притчу «Квітка з чарівної рукавички». Безумовно, твір спрямований на дитячу аудиторію. Режисерська інтерпретація Григорія Сиротюка розповідає найменшим поціновувачам мистецтва про незворотність перемоги добра над злом. Впевнена: в нинішніх військово-політичних умовах кожен наголос на незворотності падіння «злих сил» залишається твердою цеглинкою до муру нашої перемоги. Дітям теж потрібно розставляти належні соціальні наголоси, хоча б і в казковій формі.

Автор оригінального тексту п’єси – сучасний волинський публіцист, драматург і романіст, член Національної спілки письменників України Володимир Лис (нар. 1950). Український «ігровий» кінематограф відзначив його творчість повноцінним мінісеріалом «Століття Якова» (2016), тоді як однойменний епічний роман (2010) здобув першу премію літературного конкурсу «Коронація слова». Я не агітую читачів дивитися серіал, вироблений студією телеканалу 1+1. Натомість рекомендую для прочитання глибоко філософський, сповнений ліризму чистих почуттів, історичних роздумів і навіть політичних передбачень роман. Між іншим, талановитий волинянин здобував лавреатство «Коронації слова» далеко не один раз (2000, 2001, 2003, 2008, 2010). Також він отримав престижну премію імені Агатангела Кримського (2007).

Ціна квитків доступна – 100-120 грн.

Того ж таки 18 березня о 18.00велика сцена знову запалить відвічні глядацькі емоції. Цього разу мова не про казку, комедію чи українську класику, а про сучасну музичну інтерпретацію геніального шекспірівського канону «Ромео і Джульєтта» (1595 рік).

Звісно, вінницька постановка зроблена скоріше «за мотивами» сюжету Вільяма Шекспіра. Однак кохання, пристрасть, «втрата голови», всі супутні почуття розкриті режисером-постановником Тарасом Мазуром із щирим зануренням у надра оригінального тексту. Слід відзначити якісну музичну працю співтворця мюзиклу – композитора В’ячеслава Назарова, а також вдало підготовлене Олександром Вратарьовим лібрето. Невмирущі образи «Ромео» і «Джульєтти» презентуватимуть актори Володимир Білозор і Марія Левченко.

Родзинкою вінницького мюзиклу, створеного через призму творчого бачення Тараса Мазура, вважаю балетну постановку заслуженої артистки України Діани Калакай і Гліба Зельгіна. Можна багато сперечатися з приводу доречності окремих рухів і «па», але, поза будь-якими сумнівами, творча робота працівників театру Садовського не залишить глядачів нейтральними.

Що ж, мюзикл гарантує яскраву палітру мелодраматичних емоцій. 18-го березня ці емоції матимуть свою ціну – від 150 до 300 грн.

У неділю 19 березня о 19.00відбудеться нестандартне шоу, поставлене на великій сцені. Так званий Театр Тіней «Teulis» підготував яскраву хореографічну програму «Володарі тіней», які втілюватимуть патріотичне гасло «Емоції для перемоги».

Цікавий факт: візуально-хореографічний жанр «театру тіней» зародився задовго до нашої ери, ще в Давньому Китаї. Згодом хореографічні здобутки Далекого Сходу перемістилися в Індію, Персію та середньовічні арабські країни. Особливість теперішнього модернізованого «театру тіней» – творення нетривіальних світлових ефектів за допомогою витончених і відточених тілесних рухів.

Ціна квитків коливається в межах 320-380 грн.

21 березня о 18.00 мала сцена зустрічатиме поціновувачів театрального мистецтва з п’єсою, створеною за невмирущими мотивами Івана Карпенка-Карого (1845-1907). Говорю про вінницьку постановку «Я б тобі небо прихилив…» – адаптацію твору «Безталанна». Режисерка-постановниця – Оксана Бандура.

Замислитися над споконвічними та водночас буденними сюжетами людської долі допоможуть акторські таланти народної артистки України Таїси Славінської, заслужених артистів України Жанни Андрусишеної, Максима Какарькіна, Миколи Чучі, Володимира Постнікова.

Ціна одного квитка – 200 грн.

Вкотре зичу всім читачам і глядачам естетичної насолоди!

Далі буде!

Вінничина